Під час війни у Бабиному Яру вбивали та ховали не лише євреїв. Упродовж двох років німецької окупації, в 1941–1943, тут розстрілювали і закопували цілі групи людей або окремих осіб, яких нацисти також вважали ворогами. Зокрема, за расовими та політичними мотивами нацисти вбивали ромів, полонених червоноармійців, пацієнтів психіатричної лікарні, цивільних заручників, українських націоналістів і радянських партизанів, в’язнів Сирецького концтабору. Починаючи з серпня 1943 року, заковані у кайдани в’язні Сирецького табору викопували та спалювали тіла розстріляних у Бабиному Яру.

Загальну кількість жертв оцінюють приблизно у 100 тисяч людей.

Київські євреї, євреї України були складовою українського суспільства…Не тільки були. Ті, хто сьогодні живе в Україні, сучасна єврейська громада також є складовою нашого суспільства та поділяє його долю… Таким чином, історія Бабиного Яру - частина української національної історії. Мабуть тільки так, а тоді вшанування пам'яті євреїв та інших жертв Бабиного Яру має стати завданням держави, суспільства. Тому що це - власна історія.

Бабин Яр – трагічна сторінка в історії людства. Ми маємо шанувати пам’ять загиблих і не допускати жодних проявів ворожнечі на расовому чи національному ґрунті.

Сприяти усвідомленню трагедії Бабиного Яру як універсального символу – це остаточна пам'ять, яка має бути збережена задля кращого розуміння природи тоталітарних режимів та людського суспільства!

Бабин Яр: пам‘ять на тлі історії! Ніколи не забудемо! Пам‘ятаємо!

Селищний голова, Юрій ТАРАН