Четверта субота листопада об’єднує українців через спільне минуле. Україна та світ вшанують невинних жертв Голодомору-геноциду.

Цього року ми вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни росії проти України. Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують геноцидні практики.

У нинішній війні росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині Росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали.

В Україні ж церемонії вшанування пам’яті жертв Голодомору стали можливими лише з розпадом Радянського Союзу та відновленням державної незалежності України. Визнання Голодомору 1932 –1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

Оцінки кількості загиблих внаслідок Голодомору 1932–1933 років коливаються від 3 до 7 мільйонів жертв. Називаються й більші цифри. Радянський Союз намагався приховати правду про геноцид. У роки Голодомору західні уряди, прагнучи не погіршувати відносини з СРСР, воліли мовчати. Після Другої світової війни на міжнародному рівні було засуджено нацизм, проте злочини радянського режиму, зокрема й Голодомор-геноцид українців, залишилися без належної та єдиної міжнародної оцінки навіть після розпаду Союзу. А ще через три десятиліття режим у Росії знову вдався і до геноцидних практик щодо українців, і до використання голоду як інструменту, щоб тиснути на міжнародну спільноту.

В 1932–1933 роках керівництво Радянського Союзу, маючи намір знищити частину українців, офіційно заперечувало факт масової смертності в Україні від голоду та відмовилося від благодійної допомоги, що її пропонували країни світу, часто — за сприяння українців-емігрантів. В самому СРСР десятиліттями тривала заборона на пам’ять про жертв Голодомору — жодних публічних розмов, жодного вшанування пам’яті невинно вбитих.

Тільки із відновленням державної незалежності український народ зміг зірвати табу з теми Голодомору. Силу цьому процесу дали люди, які, попри на офіційне замовчування з боку режиму, завжди пам’ятали, що зробили з українською нацією на початку 1930-х. А також завдяки українцям та всім, хто їх підтримував, тим, хто за межами СРСР зберігав пам’ять про Голодомор та передавав її своїм дітям від 1933 року до сьогодні.

Голодомор (від словосполучення “морити голодом”) — власна назва геноциду українців, вчиненого тоталітарним комуністичним режимом у 1932–33 роках. В самому СССР десятиліттями діяла заборона на пам’ять про жертв Голодомору — жодних публічних розмов, жодного вшанування пам’яті невинно вбитих. Нині ми маємо можливість говорити та поширювати правду, аби цей злочин ніколи не повторився.

Від моменту вчинення злочину минуло багато років, і фотографії, сімейні речі та історії стирає пам’ять. Щоб назавжди зберегти історію ми повинні берегти пам’ять – та передавати правду! Традиційно 26 листопада 2022 року весь світ запалює свічки у вікнах своїх будинків або біля меморіалів пам’яті жертв Голодомору-геноциду по всій Україні та за кордоном. Це міжнародна акція “Свічка у вікні”, яку у 2003 році ініціював дослідник Голодомору Джеймс Мейс. Саме Джеймс Мейс запропонував запалювати свічки в знак пам’яті за померлими від Голодомору, щоб вони освітили “майбутнє без жертв, без насильства, без жахів”. 2005 року його посмертно нагороджено орденом Князя Ярослава Мудрого.

В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом – долучитися до акції “Запали свічку” та закликати українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.

“26 листопада, о 16:00, долучіться до Загальнонаціональної хвилини мовчання. Запали свічку пам’яті за жертвами голодомору! Вшануй пам’ять убитих голодом!” 

Наше сьогодення вчить: щоб слугувати запобіжником проти повторення трагедій і злочинів минулого, наша пам’ять має бути живою і чесною, а в ставленні до тих, хто вчиняє злочини проти людства, не повинно бути подвійних підходів.

Тому цьогорічна кампанія на вшанування пам’яті жертв Голодомору проходитиме під гаслом “Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!”.

Пам’ятаємо злочин сталінського геноциду та його жертв. Єднаємося, тому що єдність є запорукою нашої перемоги. Роз’єднаність і непорозуміння стали причиною втрати українцями власної держави у 1920-х, її окупації більшовиками і вчинення злочину геноциду. Але зараз Україна і світ – інші. Ми маємо власну державу та Збройні сили, підтримку світу, військову, фінансову, дипломатичну допомогу. І найголовніше – згуртованість народу.

 Тому ми вистоїмо й переможемо!