Бабин Яр - одне з найвідоміших пам'ятних місць, пов'язаних із людською трагедією. У роки Другої світової війни це місце нацистського геноциду. Тут починаючи з 29 вересня 1941 року і до жовтня 1943 року гітлерівські окупаційні власті знищили понад 100 тис. осіб.

Бабин Яр у світі здебільшого відомий як місце масового знищення єврейського населення в столиці України. Насправді ж він став великою братською могилою для людей багатьох національностей, в тому числі і українців, які на той час волею долі опинилися в цьому місті.

Тому саме 29 вересня, Україна та весь цивілізований світ вшановує пам’ять жертв масових розстрілів…

Міжнародна команда дослідників Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» визначила місця масових розстрілів євреїв у Києві наприкінці вересня 1941 року. Дослідження тривало півтора року. У роботі була використана унікальна технологія просторового 3D-моделювання. 

За висновками вчених, першим місцем масових розстрілів був протитанковий рів, що знаходився на перетині сучасних вулиць Києва: Олени Теліги і Дорогожицької. Саме тут 27-28 вересня 1941 року відбулися розстріли в’язнів «єврейського відділення» транзитного табору військовополонених, розташованого на Керосинній вулиці (нині – вул. Шолуденка).

А от основним місцем розстрілу 33771 єврея 29-30 вересня 1941 року став великий західний відріг Бабиного Яру, а також, цілком імовірно, що розстріли відбувалися і на дні основного русла Бабиного Яру, неподалік стику із західним відрогом. Більш детальніше про історію, в наступному відеоролику.

У дослідженнях взяли участь історичний консультант Меморіального центру, колишній співробітник відділу військових злочинів поліції Лондона Мартін Дін (США), український історик, старший радник з історичних питань Меморіального центру Олександр Круглов і спеціалісти Центру просторових технологій, які методом комп’ютерного 3D-моделювання реконструювали ландшафт урочища станом на 1940-і роки. 

“Найважливіше, що є – це історія. Кожен народ виробляє власну культуру пам’яті.

Спочатку історичну пам’ять – передаються легенди, міфи, історії від дідів до батьків, від батьків до дітей, до онуків. Але коли у народу нарешті з’являється своя держава (а у нас вона з’явилася тільки тридцять років тому, це дуже мало для держави), тільки починається з тієї культури пам’яті вироблятися державна політика пам’яті.

Це дуже довгий еволюційний внутрішній процес. І такі важливі, болючі трагедії, як Голодомор, як Голокост, як депортація кримських татар, День пам’яті жертв Бабиного Яру та багато інших трагедій, які відбувалися на українській землі з українським народом, який складається з багатьох етнічних груп, різних національностей, – вони є похідними, лише похідними від цієї культури і політики пам’яті. Але тих днів у пам’яті не стерти і сьогодні….

Бабин Яр…. Забуттю не підлягає…..”