Цей пам’ятний день встановлено у 2004 році на підтримку ініціативи громадських організацій з метою вшанування українських громадян, які виконували військовий обов'язок на території інших держав, і приурочений до завершення виведення військ з території Афганістану 15 лютого 1989 року.

Час не спроможний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади відваги та бойового братерства десятків тисяч синів і дочок України.

Афганістан… Ця назва викликає біль і співчуття. Співчуття тим, хто втратив рідних, що поклали своє життя в бойових діях на території іншої держави. Біль за тих, хто назавжди залишився молодим, повним сил, енергії і мрій. Не згасне це горе, допоки живі діти, батьки, брати і сестри загиблих синів України. Не губиться людська пам'ять про тих, хто перетворився на “білих журавлів”, хто розплатився за десятилітню війну ціною життя.

Війна в Афганістані – це трагедія і звитяга сотень тисяч людей, мужність, доблесть і героїзм, кров і біль, душевні страждання і втрати…

Виходячи з сьогодення українського народу і державності нашої країни, з упевненістю можна сказати, що історія національно-визвольної боротьби тепер дублюється в нашій країні з нашим українським народом….

Вісім років і вже 357 днів Збройні Сили України боронять нашу прекрасну державу від російської агресії. Тисячі українців віддали свої життя за той день, коли на нашій землі не залишиться жодного окупанта, коли всі наші землі знов будуть вільними.

Історія України — це фактично БОРОТЬБА за власну історію. В умовах сьогодення в контексті гібридної війни вивчення правдивої історії української держави має величезне значення.

Сьогодні ми схиляємо голови перед пам'яттю героїв – учасників бойових дій на території інших держав, які віддали свої життя під час виконання військового обов'язку. ВІЧНА ПАМʼЯТЬ усім нашим героям СЬОГОДЕННЯ! 

Вічна слава всім, хто бореться за свободу нашої країни!

Слава Збройним Силам України!

Слава Україні!