Селище Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області розташоване на лівому березі річки Самара.
Рельєф рівнинний, максимальна висота Придніпровської низовини – 160 м.
Клімат помірно-континентальний. Середня температура січня – 6,5 С, температура липня + 21 С. Кількість опадів 425-450 мм/рік.
Ґрунти лучно - чорноземні на лісових породах. Природна зона – степи, Самарський долинно-терасовий район.
Селище розташоване у Самарському лісі, якій складається з дуба червчатого, в’яза, липи, ясеня, клена гостролистого та польового, вільхи, сосни звичайної. Чагарниковий підлісок бору складається з клена татарського, ліщини, бересклета європейського, бузини, шипшини, крушини. Для трав'янистого підліску найбільш характерними є конвалія, кропива, копитень, папороть, очерет лісовий, фіалки, проліски, суниці, багато грибів. Серед лікарських рослин зустрічаються найчастіші – кропива, дурман, чистотіл, подорожник, спориш, полин, звіробій, цикорій, мати-й-мачуха, бузина, калина, терен.
Тваринний світ Самарського бору різноманітний: ссавці – вовк, лисиця, куниця кам'яна, борсук, кабан дикий, заєць, їжак звичайний, кажан, ховрах, миша лісова, косуля; птахи – горлиця, зозуля, дятел, синиця, соловей, дрізд, чапля сіра, вивільга, очеретянка, сіра сова; плазуни – черепаха болотна, ящірка, вуж, мідянка. У річці риба – лещ, сом, щука, судак, окунь, йорш, короп, карась.
Історія селища починається з 1949 року, коли у Новомосковському районі з`явився новий населений пункт – невелике військове містечко Нове, але його не було ні на картах району, ні на картах Дніпропетровської області. Основу складали військово службовці учбового батальйону, де готували спеціалістів для військових сил СРСР. Батальйон був розташований на окраїні теперішнього селища в напрямку с. Орловщина. Це були важки повоєнні роки. Люди жили в землянках.
В 1956 році на територію цього селища прибула дивізія із Забайкалля, яка під час Великої Вітчизняної війни звільнила м. Черкаси, тому її назвали Черкаською, а містечко відповідно також отримало назву Черкаське.
Кількість населення становило 4,5 тис. чоловік. Почалося будівництво одноповерхових будинків. У 1958 році побудована перша школа з восьмирічним терміном навчання, яка була розташована в районі житлових одноповерхових будинків.
На початку 60-х років було побудовано 3 двоповерхових будинків, а в 70 —х роках почалося будівництво п'ятиповерхових будинків –це будинок № 1,2,3. У 1978 році відкрито нову школу.
На початку 90- х років у зв'язку з виводом радянських військ з Угорщини кількість населення зросло до 7,5 тис.
Згідно з директивою генерального штабу Збройних сил колишнього СРСР від 15 серпня 1991 року 93-ю механізовану дивізію було передислоковано в Україну до селища Черкаського біля Новомосковська. Свого часу з'єднанням командував колишній міністр оборони України генерал-полковник Олександр Кузьмук.
Свій бойовий шлях частини майбутньої 93-ї гвардійської дивізії почали в серпні 1942 року. Саме тоді виникли 92-а та 97-а окремі стрілецькі бригади, з яких згодом було сформовано з'єднання. 92-а бригада почала формуватися 16 серпня 1942 р. у місті Ступні Московського військового округу з моряків Північного, Тихоокеанського флотів та Біломорської флотилії. 97-а бригада виникла 26 серпня 1942 на Уралі, в селі Куваші Золотоуського району. Обидві бригади брали участь у боях на Волзі, героїчній обороні Сталінграда.
92-а окрема стрілецька бригада 31 березня 1943 року" за доблесть и мужество личного состава, проявленных в боях по разгрому немецких войск под Сталинградом" була нагороджена орденом Червоного Прапора.
97-а стрілецька бригада, згідно з наказом від 1 березня 1943 року "за мужество и героизм личного состава, проявленных в боях за Сталинград", була реорганізована в 13-у окрему гвардійську стрілецьку бригаду.
Після розгрому німецько-фашистських військ під Сталінградом Указом НКО СРСР №12/937 від 17 квітня 1943 року на базі 92 окремої стрілецької бригади і 13 окремої гвардійської Червонопрапорної стрілецької бригади, які були передислоковані із Сталінграду в район станції Валуйки-Уразово Курської області була сформована 93 механізована дивізія.
Формування дивізії було закінчено 10 травня 1943 року, а в липні 1943 року отримала своє перше бойове хрещення у складі 69 армії біля с. Прохорівка під час Курської битви. Дивізії в цій битві відводилась дуже відповідальна роль - не допустити введення в бій нових резервів ворога, відрізати шлях в Брянсько-Курському напрямку. 9 діб в день і в ночі воїни дивізії утримували вказаний рубіж, вистояли в обороні й перейшли у наступ, 27 липня форсували Північний Донець, в ранці 5 серпня увійшли в м. Белгород. Ввечері Москва салютувала на честь переможців. Це був перший салют Вітчизни нашому з'єднанню.
Розвиваючи наступ частини дивізії приймали участь в Харківській операції. За визволення м. Харкова 23 серпня 1943 року з'єднання отримало почесне звання «Харківське». В ході подальших боїв з'єднання у складі Південно-Західного фронту приймало участь у боях за звільнення Донбасу (до 29 вересня 1943 року).
З 1 грудня 1943 року по 22 лютого 1944 року в складі 35-го гвардійського стрілецького корпусу приймає участь в Корсунь-Шевченківській операції, ведучи оборонні бої в районі населених пунктів Новгорода та Будьонівки. Відтягувала на себе сили ворога, сприяла цим знищенню Корсунь-Шевченківського угрупування ворога.
29 березня 1944 року звільнивши Могилів-Подільський і форсувавши Дніпро вела бої в напрямку державного кордону, звільнювала південно-західну Україну. 7 квітня частини з'єднання першими вийшли на державний кордон СРСР. За вихід з боями на Державний кордон з Румунією і форсування р. Прут 24 квітня 1944 року з'єднання було нагороджено орденом Суворова 2-го ступеню.
З квітня по жовтень 1944 року частини з'єднання вели бої на території Румунії та Північної Трансільванії і звільнили м. Плоєшті. 15 вересня 1944 року з'єднання нагороджено другим орденом Червоного Прапору.
З 29 жовтня 1944 року по січень 1945 року частини з'єднання вели наступальні бої на території Угорщини в складі 24 і 25 стрілецьких корпусів, звільнювали населені пункти Тисачеге, Мішкольц та ряд інших, а з січня 1945 року по травень 1945 року на території Австрії, Чехії та Словаччини.
Не дивлячись на великі втрати в особовому складі, дивізія успішно справилась з бойовими задачами в Ясько-Кишинівській операції, в ході якої було знищено 22 німецькі дивізії і розгромлено майже всі румунські війська. Це призвело до краху німецької оборони на південному крилі радянсько-німецького фронту, змінило всю військово-політичну обстановку на Балканах.
За активну участь у звільнені Чеської, Словацької землі та сміливий рейд на Прагу 17 травня 1945 року дивізія нагороджена четвертим орденом - орденом Кутузова 2-го ступеню. В день звільнення Праги дивізія заслужила свою двадцяту подяку Верховного Головнокомандувача.
За роки Другої світової війни особовий склад дивізії пройшов 6,5 тис. км, захопив у полон 17 тис. 531 офіцерів та солдатів ворога, знищів 108 танків, 313 артилерійських систем. За мужність і відвагу 16 тис. 898 чоловік нагороджено орденами і медалями, а 14 чоловік стали Героями Радянського Союзу.
Післявоєнна історія військового з'єднання також була досить насиченою. У жовтні 1945 рjre дивізію було переформовано в 35-у гвардійську механізовану, з 1956-го - вона стала мотострілецькою. 17 жовтня 1964 року дивізії було повернуто № 93. з 1956 по 1991 рр. 93-я гвардійська Харківська дивізія дислокувалася в Угорщині. Штаб дивізії знаходився в м. Кечкемет.
За роки свого існування селище дуже змінилося: відкрито багато магазинів, є амбулаторія, дитячий садочок, 10 жовтня 2003 року відкрила свої двері нова школа.
В селищі проживає багато учасників Великої Вітчизняної війни, є серед них і ветерани, на жаль з кожним роком їх все менші і менші.
Багато жителів селища приймали участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, 103 чоловіка пройшли бойових шлях в Афганістані.